гл. Забормотать. Замимрив тихим голосом. О. 1861. IV. 41.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
замимрити —
зами́мрити дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
замимрити —
-рю, -риш, док., розм. Почати мимрити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
замимрити —
ЗАМИ́МРИТИ, рю, риш, док., розм. Почати мимрити. Вона.. сіла на стілець і замимрила: «матусю… матусю… вчителька… вчителька…» (Коцюб., І, 1955, 319); Замимрив [Штефан] щось і.. метнувся надвір (Галан, І, 1960, 478).
Словник української мови в 11 томах