заминати

ЗАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., перех.

1. Заправляти страву (розтертим пшоном і т. ін.).

Мати заминала саме борщ пшоном та все куштувала його (Л. Янов., І, 1959, 410).

2. перен. Припиняти щось, не давати розвитку чомусь.

Він почав заминати розмову, переводити її на другі речі (Мирний, III, 1954, 201);

Скандал зробився, і не знати, Як здужав пан його зам’яти (Фр., X, 1954, 289);

// Намагатися пом’якшити, згладити щось.

Він хотів зам’яти неприємне враження, що могло скластися в товаришів, коли, почувши постріл, він, Кравченко, відстав від гурту (Кир., Вибр., 1960, 411).

Значення в інших словниках

1. заминати — замина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заминати — -аю, -аєш, недок., зам'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1》 Заправляти страву (розтертим пшоном і т. ін.). 2》 перен. Припиняти щось, не давати розвитку чомусь. || Намагатися пом'якшити, згладити щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заминати — (справу) заглушувати, заглушити, позаглушувати, зглушувати, зглушити, позглушувати, приглушити, поприглушувати, затирати, затерти, позатирати, тлумити, затлумлювати, затлумити, позатлумлювати, потлумлювати, потлумити, притлумлювати, притлумити...  Словник чужослів Павло Штепа
4. заминати — Замина́ти, -на́ю, -єш сов. в. замня́ти и зам'я́ти, -мну́, -не́ш, гл. 1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ. 2) — розмову. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.  Словник української мови Грінченка