заможний
Заможний, -а, -е
Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. ІІ. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. ум. заможненький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449.
Словник української мови Грінченка