заможний —
Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; який характеризується достатком; багатий. Вж. зі сл.: господар, двір, дім, жених, купець, народ, ремісник, селянин, хлібороб, чоловік, земля, країна, людина, родина, сім’я, життя, село.
Літературне слововживання
заможний —
Багатий, з достатком, грошовитий, забезпечений, маєтний, кн. імущий, маючий; ФР. хазяйський <н. хазяйський двір>; пр. ЗАМОЖНО як у Бога за дверима.
Словник синонімів Караванського
заможний —
-а, -е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. || Який характеризується достатком. || у знач. ім. заможний, -ного, ч.; заможна, -ної, ж. Людина зі значними достатками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заможний —
БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий.
Словник синонімів української мови
заможний —
Замо́жний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заможний —
ЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. Був у нас чоловік, Степан Хоменко. Чоловік заможний; у його й хатина добра, і садочок, і пари три волів, і коні, і овечат трохи (Дн. Чайка, Тв.
Словник української мови в 11 томах
заможний —
Заможний, -а, -е Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. ІІ. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. ум. заможненький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449.
Словник української мови Грінченка