заможний
ЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий.
Був у нас чоловік, Степан Хоменко. Чоловік заможний; у його й хатина добра, і садочок, і пари три волів, і коні, і овечат трохи (Дн. Чайка, Тв., 1960, 30);
Вона хотіла б побачити свою дочку і щасливою і заможною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13);
// Який характеризується достатком.
Партія переконала маси селянства в тому, що єдиним шляхом до заможного і культурного життя є шлях колективного ведення господарства на базі механізації землеробства (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 20);
// у знач. ім. замо́жний ного, ч.; замо́жна, ної, ж. Людина із значними достатками.
Він нарікав на долю, нарікав на бога, не то з заздрістю, не то з досадою дивився на кожного заможного (Мирний, IV, 1955, 208);
Сюди [в кафе] щовечора сходились заможні, щоб похвалитися своїм новеньким капелюхом, модерного крою сукнею, останньої моди зачіскою (Досв., Вибр., 1959, 393).
Словник української мови (СУМ-11)