заночувати

Заночувати, -чую, -єш

гл.

1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. ІІ. 87.

2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. Чуб. V. 165.

3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. І. 153.

Значення в інших словниках

1. заночувати — заночува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заночувати — [заночуватие] -ноучуйу, -ноучуйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. заночувати — див. заночовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заночувати — Заночува́ти, -ночу́ю, -ночу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)