1. Словник української мови Грінченка

заночувати

Заночувати, -чую, -єш

гл.

1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. ІІ. 87.

2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. Чуб. V. 165.

3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. І. 153.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заночувати — заночува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заночувати — [заночуватие] -ноучуйу, -ноучуйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. заночувати — див. заночовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заночувати — Заночува́ти, -ночу́ю, -ночу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)