заплішувати

Заплішувати, -шую, -єш

сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл.

1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Чуб. VII. 403. Заплішив ніжку в ослоні. Конст. у. Запліши щабель у драбині, а то хитається. Харьк. у.

2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. О. 1862. IX. 64.

3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.

---------------

Заплішувати, -шую, -єш

гл. = заплішити. Росплішувалося мов ліжко, — треба заплішувати. Черниг. у.

Значення в інших словниках

1. заплішувати — -ую, -уєш, недок., заплішити, -ішу, -ішиш, док., перех. Забиваючи заплішку, укріплювати що-небудь. || Міцно, як заплішку, забивати що-небудь кудись. Заплішити щось собі в голову.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заплішувати — заплі́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заплішувати — Заплі́шувати, -плі́шую, -плі́шуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заплішувати — ЗАПЛІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛІШИ́ТИ, ішу́, іши́ш, док., перех. Забиваючи заплішку, укріплювати що-небудь. Йшлося до жнив, клепали коси, вистругували до грабель і грабок зубці, тесали, заплішували, підпилювали, гострили (Іщук, Вербівчани, 1961...  Словник української мови в 11 томах