заплішувати

ЗАПЛІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛІШИ́ТИ, ішу́, іши́ш, док., перех. Забиваючи заплішку, укріплювати що-небудь.

Йшлося до жнив, клепали коси, вистругували до грабель і грабок зубці, тесали, заплішували, підпилювали, гострили (Іщук, Вербівчани, 1961, 5);

Запліши щабель у драбині, а то хитається (Сл. Гр.);

// Міцно, як заплішку, забивати що-небудь кудись.

Тимофій забиває і заплішує кілочки в кроковку (Стельмах, II, 1962, 35).

◊ Запліши́ти собі́ в го́лову — те саме, що Вби́ти собі́ в го́лову ( див. вбива́ти¹).

[Супоня:] Мужик заплішив собі в голову, що земля повинна належать йому одному, і шабаш!.. (Крон., IV, 1959, 60).

Значення в інших словниках

1. заплішувати — -ую, -уєш, недок., заплішити, -ішу, -ішиш, док., перех. Забиваючи заплішку, укріплювати що-небудь. || Міцно, як заплішку, забивати що-небудь кудись. Заплішити щось собі в голову.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заплішувати — заплі́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заплішувати — Заплі́шувати, -плі́шую, -плі́шуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заплішувати — Заплішувати, -шую, -єш сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Чуб. VII. 403. Заплішив ніжку в ослоні. Конст.  Словник української мови Грінченка