заподіти

Заподіти, -діну, -неш

гл. Задѣвать. Ой де ж мужа заподіла? Чуб. V. 839.

Значення в інших словниках

1. заподіти — -іну, -інеш, док., перех., розм. Те саме, що діти 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заподіти — заподі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. заподіти — ЗАПОДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех., розм. Те саме, що ді́ти 2. — З’їли, з’їли мого Левка! Де ви його заподіли? (Кв.-Осн., II, 1956, 271).  Словник української мови в 11 томах