заподіти
Заподіти, -діну, -неш
гл. Задѣвать. Ой де ж мужа заподіла? Чуб. V. 839.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заподіти — -іну, -інеш, док., перех., розм. Те саме, що діти 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заподіти — заподі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- заподіти — ЗАПОДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех., розм. Те саме, що ді́ти 2. — З’їли, з’їли мого Левка! Де ви його заподіли? (Кв.-Осн., II, 1956, 271). Словник української мови в 11 томах