запорошувати

Запоро́шувати, -шую, -єш

сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл.

1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92).

2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347.

3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. №2551.

Значення в інших словниках

1. запорошувати — -ую, -уєш, недок., запорошити, -ошу, -ошиш, док. 1》 перех.Покривати, притрушувати що-небудь (про сніг, порошу). 2》 тільки док., неперех. Почати порошити (про сніг, порошу). 3》 перех., перев. зі сл. око, очі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запорошувати — запоро́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. запорошувати — ОБСИПА́ТИ (ОСИПА́ТИ) (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИ рідше, ОБМІТА́ТИ чим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). — Док.  Словник синонімів української мови
4. запорошувати — Запоро́шувати, -ро́шую, -шуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. запорошувати — ЗАПОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОРОШИ́ТИ, ошу́, о́шиш, док. 1. перех. Покривати, притрушувати що-небудь (про сніг, порошу). Запорошує пороша Сліди таємні на шляху (Криж.  Словник української мови в 11 томах