засвітати

Засвіта́ти, -та́ю, -єш

гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.

Значення в інших словниках

1. засвітати — Заясніти [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. засвітати — див. розвиднятися  Словник синонімів Вусика
3. засвітати — -ає, недок. і док. Починати світати; наступати (про світанок, день). || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. засвітати — засвіта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. засвітати — ЗАСВІТА́ТИ, а́є, недок. і док. Починати світати; наступати (про світанок, день). В небі тихо тануть зорі, Вже й світанок засвітає (Перв., Райдуга.., 1960, 149); // безос. І враз на сході неначе засвітало (Ірчан, II, 1958, 191).  Словник української мови в 11 томах