засвітати
ЗАСВІТА́ТИ, а́є, недок. і док. Починати світати; наступати (про світанок, день).
В небі тихо тануть зорі, Вже й світанок засвітає (Перв., Райдуга.., 1960, 149);
// безос.
І враз на сході неначе засвітало (Ірчан, II, 1958, 191).
Словник української мови (СУМ-11)