заставник —
заста́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
заставник —
-а, ч., юр. Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заставник —
ЗАСТА́ВНИК, а, ч., юр. Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові.
Словник української мови в 11 томах
заставник —
рос. залогодатель 1. Боржник, що надав заставу як Гарантію повернення боргу. 2. Боржник, який придбав щось під заставу, оформивши це відповідним зобов'язанням, або третя особа, яка контролює закладене майно...
Eкономічна енциклопедія