заставник

Значення в інших словниках

1. заставник — заста́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. заставник — -а, ч., юр. Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заставник — ЗАСТА́ВНИК, а, ч., юр. Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові. Словник української мови в 11 томах
4. заставник — рос. залогодатель 1. Боржник, що надав заставу як Гарантію повернення боргу. 2. Боржник, який придбав щось під заставу, оформивши це відповідним зобов'язанням, або третя особа, яка контролює закладене майно... Eкономічна енциклопедія