заставник

Значення в інших словниках

1. заставник — заста́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. заставник — -а, ч., юр. Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заставник — рос. залогодатель 1. Боржник, що надав заставу як Гарантію повернення боргу. 2. Боржник, який придбав щось під заставу, оформивши це відповідним зобов'язанням, або третя особа, яка контролює закладене майно... Eкономічна енциклопедія
4. заставник — Заставник, -ка м. Закладчикъ, залогодатель. Словник української мови Грінченка