заставник
заста́вник
-а, ч., юр.
Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заставник — заста́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- заставник — ЗАСТА́ВНИК, а, ч., юр. Той, хто віддає своє майно в заставу кредиторові. Словник української мови в 11 томах
- заставник — рос. залогодатель 1. Боржник, що надав заставу як Гарантію повернення боргу. 2. Боржник, який придбав щось під заставу, оформивши це відповідним зобов'язанням, або третя особа, яка контролює закладене майно... Eкономічна енциклопедія
- заставник — Заставник, -ка м. Закладчикъ, залогодатель. Словник української мови Грінченка