1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заставництво

заста́вництво

-а, с., іст.

Форма феодальної залежності в Російській імперії та на українських землях, що входили до її складу; фактично зникло на початку 18 ст. після запровадження подушної податі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заставництво — заста́вництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. заставництво — ЗАСТА́ВНИЦТВО, а, с, фін. Діяльність, пов'язана із заставлянням (див. заставля́ння²) майна. Історичний досвід розвитку інституту заставництва свідчить, що існує кілька підстав виникнення застави: договір, закон, судове рішення, заповіт (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах