заставництво

Значення в інших словниках

1. заставництво — -а, с., іст. Форма феодальної залежності в Російській імперії та на українських землях, що входили до її складу; фактично зникло на початку 18 ст. після запровадження подушної податі. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заставництво — ЗАСТА́ВНИЦТВО, а, с, фін. Діяльність, пов'язана із заставлянням (див. заставля́ння²) майна. Історичний досвід розвитку інституту заставництва свідчить, що існує кілька підстав виникнення застави: договір, закон, судове рішення, заповіт (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах