1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заставний

I заст`авний-а, -е.

Прикм. до застава II. Заставна варта.

II заставн`ий-а, -е.

Прикм. до застава I. Заставна квитанція.

Заставне зобов'язання — документ, що його видає позичальник кредитору на підтвердження його права.

Заставне право — привілеєве право кредитора, заставотримача.

Заставне свідоцтво — документ про заставу боржником нерухомого майна.

Заставний сертифікат — документ, що його докладають до переказного векселя, виписаного при відвантаженні товарів.

Заставні операції — операції банків, ломбардів з надання позик під заставу.

|| у знач. ім. заставна, -ної, ж., юр. Офіційний документ на заставлене майно.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заставний — заста́вний прикметник від: застава у значенні охоронної варти, місця; від заставка заставни́й прикметник який віддається в заставу Орфографічний словник української мови
  2. заставний — ЗАСТА́ВНИЙ², а, е. Прикм. до за́ста́вка². Заставною ілюстрацією до “Кобзаря” 1840 року взято малюнок Василя Штернберга, на якому зображено кобзаря з хлопчиком-поводирем (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. заставний — ЗАСТА́ВНИЙ, а, е. Прикм. до заста́ва². Заставна варта. ЗАСТА́ВНИЙ, а́, е́. Прикм. до заста́ва¹. Заставна квитанція; // у знач. ім. заста́вна, но́ї, ж.. юр. Офіційний документ на заставлене майно. Словник української мови в 11 томах
  4. заставний — Заставни́й, -а́, -е́ Положенный, отданный подъ залогъ, заложенный, закладной. Словник української мови Грінченка