засторчити

Засторчи́ти, -чу́, -чи́ш

гл. = застромити. В болото вершу засторчив. Греб. 369.

Значення в інших словниках

1. засторчити — засторчи́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. засторчити — -чу, -чиш, док., перех., діал. Устромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засторчити — ЗАСТОРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., діал. Устромити. Сяде [Федір] на човен, тихо одпливе насеред річки, засторчить вершу, притягне трохи, — що-що, а рак хоч дурний, а піймається (Мирний, І, 1954, 308)...  Словник української мови в 11 томах