засторчити

ЗАСТОРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., діал. Устромити.

Сяде [Федір] на човен, тихо одпливе насеред річки, засторчить вершу, притягне трохи, — що-що, а рак хоч дурний, а піймається (Мирний, І, 1954, 308);

Один [розбишака] засторчив знічев’я списа свого в копицю (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 320).

Значення в інших словниках

1. засторчити — засторчи́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. засторчити — -чу, -чиш, док., перех., діал. Устромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засторчити — Засторчи́ти, -чу́, -чи́ш гл. = застромити. В болото вершу засторчив. Греб. 369.  Словник української мови Грінченка