засторонок
ЗАСТОРО́НОК, нку, ч. Бокове місце, відділення у клуні, хліві, амбарі і т. ін. для складання чого-небудь.
Наймити винесли снопи з засторонків, чисто вимели всю клуню (Н.-Лев., III, 1956, 74);
Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці. Учні.. занесли перші оберемки дров (Збан., Малин. дзвін, 1958, 76);
Беру Освальда під руку й веду його в невеличкий сарайчик, де в засторонку лежить трохи сіна (Кол., На фронті.., 1959, 77).
Словник української мови (СУМ-11)