затичка

Затичка, -ки

ж.

1) Пробка, то, чѣмъ закупориваютъ, затыкаютъ. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254.

2) Цвѣтокъ, который втыкается въ волосы дѣвушекъ для украшенія. Вх. Зн. 20.

Значення в інших словниках

1. затичка — за́тичка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. затичка — (у пляшці) корок, (у бочці) чіп; (в медичній практиці) тампон; (хто) П. пришйй-кобйлі-хвіст.  Словник синонімів Караванського
3. затичка — I заткало (в димаря), заткално, калга, корок, пробка, пробочка, чіп, чопець, чопик, чопок II див. пробка  Словник синонімів Вусика
4. затичка — -и, ж. 1》 Корок, пробка, чіп і т. ін. || Будь-що, чим затикають який-небудь отвір. 2》 перен., рідко. Велика кількість, скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує щось, заважає рухові. 3》 заст. Квітка, якою прикрашають дівчата своє волосся.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. затичка — И, ж. Тампон. Щоб потім не виявилося, що хтось годинник тут загубив чи затички (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
6. затичка — ЗА́ТИЧКА (те, чим затикають який-небудь отвір); КО́РОК, ПРО́БКА (перев. у пляшці); ЧІП (перев. у бочці); ЗА́ТКАЛО (ЗА́ТКАЛНО) розм. (в печі).  Словник синонімів української мови
7. затичка — За́тичка, -чки, -чці; за́тички, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. затичка — ЗА́ТИЧКА, и, ж. 1. Корок, пробка, чіп і т. ін. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати (Н.-Лев., III, 1596, 185); Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Кол.  Словник української мови в 11 томах