заторохтіти
Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш
гл.
1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку.
2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. І. 139.
Словник української мови Грінченка