затівати
Затіва́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. затіяти, -тію, -єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.
Словник української мови ГрінченкаЗатіва́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. затіяти, -тію, -єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.
Словник української мови Грінченка