затівати

ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал., ЗАГАДА́ТИ рідко; ЗДУ́МАТИ розм. (раптом). — Недок.: заду́мувати, замишля́ти, зами́слювати, наду́мувати, наду́муватися, умишля́ти, вимишля́ти, вими́слювати, затіва́ти, зага́дувати, зду́мувати. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Я. Гримайло); Тепер цілком ясно, що дружина надумала порадувати його (О. Копиленко); Кайдашиха надумалась піти до священика (І. Нечуй-Левицький); — Якби ти знав, що зараз намислила робити Тамара... (А. Хижняк); Часом тітка запалить перше свою (цигарку) й до половини викурить, а дядько тільки що нагадається смоктати (М. Коцюбинський); Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла (Я. Качура); Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти, Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти (П. Гулак-Артемовський); Прождав я з місяць, а далі загадав собі так: ще тиждень пожду, а тоді заберу з собою жінку з сином — і в гори (І. Муратов); Не мігши зігнати злість, Мася здумала тугу розігнати й почала збиратись (А. Свидницький). — Пор. 1. ви́рішити, 2. збира́тися, 1. наміча́ти.

Значення в інших словниках

1. затівати — затіва́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. затівати — Задумувати, загадувати, заколочувати, заходитися, заходжуватися, започатковувати, починати, о. заварювати кашу <�пиво>, фр. город городити.  Словник синонімів Караванського
3. затівати — див. починати  Словник синонімів Вусика
4. затівати — -аю, -аєш, недок., затіяти, -ію, -ієш, док., перех. і з інфін., розм. Починати здійснювати, влаштовувати і т. ін. що-небудь. || Задумувати, мати намір здійснити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. затівати — Замірятися, заміритися, збиратися, зібратися, загадувати, загадати, важитися, наважуватися, наважитися, поважитися, намагатися, намогтися, пробувати, спробувати, опитувати, виспитувати, поспитувати, див. замишляти  Словник чужослів Павло Штепа
6. затівати — ЗАТІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАТІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.. перех. і з інфін… розм. Починати здійснювати, влаштовувати і т. ін. що-небудь. Хто з нас не був хлопчиком, ..хто не затівав бойовищ з лозинами, дерев’яними мечами, тугими луками? (Скл., Легенд.  Словник української мови в 11 томах
7. затівати — Затіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. затіяти, -тію, -єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.  Словник української мови Грінченка