заушник

Заушник, -ка

м. = заушниця 1. Гол. Од. 26, 27. І чоботи, і літники і коралі, заушники. Гол. III. 382.

Значення в інших словниках

1. заушник — Частина черепа за вухом [X]  Словник з творів Івана Франка
2. заушник — Зау́шник. Приспішник, прихвостень. Пани ювіляти — се підстава теперішного режіму громади, найстравнійші “вибормахери”, найпевнійші заушники двірника і найгірші русиноїди. Отже чому не зробити їм гонору! (Б., 1907, 70, 2) // пол. zausznik — приспішник, прислужник.  Українська літературна мова на Буковині