защебетати

Защебета́ти, -чу́, -чеш

гл.

1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147.

2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.

Значення в інших словниках

1. защебетати — защебета́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. защебетати — -ечу, -ечеш, док. 1》 Почати щебетати (про пташок). 2》 перен. Почати швидко і дзвінко говорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. защебетати — Защебета́ти, -бечу́, -бе́чеш, -бе́чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. защебетати — ЗАЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Почати щебетати (про пташок). Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Шевч., І, 1963, 6); Синичка проспівала коротеньку пісню..; за нею защебетали зяблики, малинівки, вівсянки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах