Великий тлумачний словник сучасної мови

защебетати

защебета́ти

-ечу, -ечеш, док.

1》 Почати щебетати (про пташок).

2》 перен. Почати швидко і дзвінко говорити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. защебетати — защебета́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. защебетати — Защебета́ти, -бечу́, -бе́чеш, -бе́чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. защебетати — ЗАЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Почати щебетати (про пташок). Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Шевч., І, 1963, 6); Синичка проспівала коротеньку пісню..; за нею защебетали зяблики, малинівки, вівсянки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
  4. защебетати — Защебета́ти, -чу́, -чеш гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.  Словник української мови Грінченка