защебетати

ЗАЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док.

1. Почати щебетати (про пташок).

Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Шевч., І, 1963, 6);

Синичка проспівала коротеньку пісню..; за нею защебетали зяблики, малинівки, вівсянки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314).

2. перен. Почати швидко і дзвінко говорити.

На другий день Олеся прокинулась і весело защебетала до чоловіка (Н.-Лев., III, 1956, 100);

Радісно защебетали дівчата (Стельмах, Хліб.., 1959, 59).

Значення в інших словниках

1. защебетати — защебета́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. защебетати — -ечу, -ечеш, док. 1》 Почати щебетати (про пташок). 2》 перен. Почати швидко і дзвінко говорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. защебетати — Защебета́ти, -бечу́, -бе́чеш, -бе́чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. защебетати — Защебета́ти, -чу́, -чеш гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.  Словник української мови Грінченка