заєдно
Заєдно
нар.
1) Вмѣстѣ. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у.
2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату... пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!». ХС. IV. 29.
Словник української мови Грінченка