збійниченько
Збійник, -ка
м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. ум. збійничок, збійниченько. Гол. І. 172.
Словник української мови ГрінченкаЗбійник, -ка
м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. ум. збійничок, збійниченько. Гол. І. 172.
Словник української мови Грінченка