звичний

Звичний, -а, -е

1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62.

2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37.

Значення в інших словниках

1. звичний — зви́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. звичний — див. умілий  Словник синонімів Вусика
3. звичний — [звичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. звичний — -а, -е. 1》 Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. || До якого привчився, звик хто-небудь. 2》 Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь. 3》 Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. звичний — ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О.  Словник синонімів української мови
6. звичний — Зви́чний, -на, -не до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. звичний — ЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. — Праворуч кермо! — вимага комбайнер, колишній балтійський моряк, бо звичних команд старшина і тепер не може забути ніяк (Уп., Вірші..  Словник української мови в 11 томах