звично

Зви́чно

нар.

1) Привычно.

2) Обычно, въ обычаѣ. К. ЦН. 301.

Значення в інших словниках

1. звично — зви́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звично — Присл. до звичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звично — ЗВИ́ЧНО. Присл. до зви́чний. Імператор звично розсипав ласкаву усмішку всім, хто зустрічався з ним поглядом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 194); Радісно мружиться на хмару Семен Побережний, а руки його звично орудують веслом (Стельмах, II, 1962, 212)...  Словник української мови в 11 томах