звично

ЗВИ́ЧНО. Присл. до зви́чний.

Імператор звично розсипав ласкаву усмішку всім, хто зустрічався з ним поглядом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 194);

Радісно мружиться на хмару Семен Побережний, а руки його звично орудують веслом (Стельмах, II, 1962, 212);

Молитва проходила звично й досить нудно (Ле, Міжгір’я, 1953, 70).

Значення в інших словниках

1. звично — зви́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звично — Присл. до звичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звично — Зви́чно нар. 1) Привычно. 2) Обычно, въ обычаѣ. К. ЦН. 301.  Словник української мови Грінченка