звичний

зви́чний

-а, -е.

1》 Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку.

|| До якого привчився, звик хто-небудь.

2》 Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь.

3》 Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний.

|| Характерний, типовий для кого-небудь.

4》 Який звик, пристосувався до чого-небудь.

|| Який набув у чомусь певних навичок, привчився до чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. звичний — зви́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. звичний — див. умілий  Словник синонімів Вусика
3. звичний — [звичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. звичний — ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О.  Словник синонімів української мови
5. звичний — Зви́чний, -на, -не до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. звичний — ЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. — Праворуч кермо! — вимага комбайнер, колишній балтійський моряк, бо звичних команд старшина і тепер не може забути ніяк (Уп., Вірші..  Словник української мови в 11 томах
7. звичний — Звичний, -а, -е 1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37.  Словник української мови Грінченка