Значення в інших словниках
-
звідник —
зві́дник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
звідник —
рідко зводник, -а, ч. 1》 Той, хто провадить звідництво. || Той, хто розпускає плітки, зводні. 2》 Той, хто зваблює дівчину, жінку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
звідник —
ЗВІ́ДНИК, рідко ЗВО́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто займається звідництвом. [Сестра Серахвима:] Той Гарасим найперший зводник. Певно він і Василя з Юліаною звів (Мирний, V, 1955, 109); Улесливо-послужливий швейцар (він же гардеробник, вантажник, зводник і...
Словник української мови в 11 томах