звірник

Звірни́к, -ка

м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418.

Значення в інших словниках

1. звірник — зві́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірник — -а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звірник — ЗВІ́РНИК, а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах