звірник ЗВІ́РНИК, а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь. Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках звірник — зві́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови звірник — -а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови звірник — Звірни́к, -ка м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418. Словник української мови Грінченка