звіркувато

ЗВІРКУВА́ТО. Присл. до звіркува́тий.

Баржак з глибини ганку стежив за ним звіркувато, неприязно (Гончар, II, 1959, 16);

Звіркувато озираючись, він [Товкач] вийшов (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 446).

Значення в інших словниках

1. звіркувато — звіркува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звіркувато — Присл. до звіркуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови