звіркувато
ЗВІРКУВА́ТО. Присл. до звіркува́тий.
Баржак з глибини ганку стежив за ним звіркувато, неприязно (Гончар, II, 1959, 16);
Звіркувато озираючись, він [Товкач] вийшов (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 446).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звіркувато — звіркува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- звіркувато — Присл. до звіркуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови