1. Словник української мови в 11 томах

звіркуватий

ЗВІРКУВА́ТИЙ, а, е. Схожий чимось на звірка.

Уважно, настороженими очима, вони [хлопчаки] стежать за голубами і їхнім неласкавим, насупленим, мовби навіть звіркуватим господарем (Ряб., Жайворонки, 1957, 229);

// Такий, як у звірка (звичайно про вираз очей).

Хлопчик пропхнувся між батьками, поклав руки на материну й батькову долоні, не зводячи з мене звіркуватих оченят (Хор., Ковила, 1960, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіркуватий — звіркува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звіркуватий — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. звіркуватий — -а, -е. Схожий чимось на звірка. || Такий, як у звірка (про вираз очей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звіркуватий — Звіркуватий, -а, -е Звѣрообразный, звѣроподобный. Словник української мови Грінченка