1. Словник української мови в 11 томах

звірник

ЗВІ́РНИК, а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірник — зві́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звірник — -а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звірник — Звірни́к, -ка м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418. Словник української мови Грінченка