1. Орфографічний словник української мови

звірник

зві́рник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірник — -а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. звірник — ЗВІ́РНИК, а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  3. звірник — Звірни́к, -ка м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418. Словник української мови Грінченка