1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звірник

зві́рник

-а, ч., спец.

Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірник — зві́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звірник — ЗВІ́РНИК, а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  3. звірник — Звірни́к, -ка м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418. Словник української мови Грінченка