звірник

зві́рник

-а, ч., спец.

Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. звірник — зві́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірник — ЗВІ́РНИК, а, ч., спец. Той, хто робить звірку (у 1 знач.) чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
3. звірник — Звірни́к, -ка м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418.  Словник української мови Грінченка