звість

Звість, -ти

ж. = звістка. Ходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 362. Не вийшла Галютонька, вийшла його свість, ой винесла королевичу да невеселу звість. Чуб. V. 771.

Значення в інших словниках

1. звість — ЗВІСТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що зві́стка 1. Не вийшла Галютонька, вийшла його свість, ой винесла королевичу да невеселу звість (П. Чубинський); Таж треба перевірить кожну звість, що в Micтi чув про лісничівку діда (Л. Мосендз).  Словник української мови у 20 томах