згнічувати

Згнічувати, -чую, -єш

сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл.

1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП.

2) — серце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.

Значення в інших словниках

1. згнічувати — згні́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згнічувати — -ую, -уєш, недок., згнітити, згнічу, згнітиш, док., перех. 1》 Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об'ємі. || Тиснути, давити кого-небудь. 2》 перен. Викликати відчуття хворобливого стискання серця, душевної пригніченості. || безос. 3》 перен. Не давати виявлятися повною мірою; тамувати (почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згнічувати — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. згнічувати — ЗГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГНІТИ́ТИ, згнічу́, згні́тиш, док., перех. 1. Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об’ємі; // Тиснути, давити кого-небудь. З якою насолодою побив би він його [урядовця], згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах